День пам’яті захисників України: Вшановуємо героїзм та незламність

Дата: 22.08.2025 09:31

Кількість переглядів: 214

29 серпня в Україні відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Цей день встановлено Указом Президента України від 23 серпня 2019 року № 621 для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, котрі віддали життя за Батьківщину. Збереження та гідне вшанування пам’яті полеглих захисників України є обов’язком держави і суспільства.

Кабінет Міністрів України розпорядженням від 25 червня 2025 року № 616-р затвердив план заходів із відзначення цієї пам’ятної дати, який, зокрема, передбачає розроблення тематичних методичних та інформаційних матеріалів. Український інститут національної пам’яті розробив такі матеріали, акцентуючи увагу на темі участі жіноцтва в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.

Ключові повідомлення:

• 29 серпня – це день, який пов’язаний з одним із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення – виходом українських воїнів із оточення під Іловайськом.
• Трагічні події розгорталися на полях соняшників, які вже дозрівали наприкінці серпня 2014 року. Саме тому сонях обрано символом Дня пам’яті захисників України. Він не лише нагадує про мужність воїнів, а й символізує життя.
• Цього дня ми згадуємо тих, хто загинув в Іловайській трагедії, а також десятки тисяч полеглих від 2014 року в сучасній російсько-українській війні, серед яких чимало жінок.

Історична довідка: Початок війни та бої за Іловайськ

Сучасна російсько-українська війна розпочалася 20 лютого 2014 року. Після Революції Гідності та втечі Віктора Януковича до Росії, Російська Федерація скористалася тимчасовим вакуумом влади в Україні та перейшла до активної агресії. У лютому-березні 2014 року, так звані "зелені чоловічки" (російські військовослужбовці без розпізнавальних знаків) захоплювали адміністративні будівлі та військові об'єкти в Криму, що стало початком сучасної російсько-української війни.

У березні-квітні 2014 року російські спецслужби та диверсанти почали розхитувати ситуацію в південних і східних областях України, організовуючи антиукраїнські мітинги та спроби утворити незаконні квазідержавні утворення. Згодом, Росія приступила до реалізації плану "Новоросія" – захоплення території східних областей України. Проте українські Збройні Сили, підрозділи МВС, Національної гвардії та добровольчі формування зламали намір агресора.

Бої за Іловайськ З травня по серпень 2014 року українські підрозділи звільнили дві третини окупованих територій та понад 100 населених пунктів Донецької та Луганської областей. Іловайськ був стратегічно важливим містом Донбасу. Українські силовики увійшли до Іловайська 18 серпня, взявши під контроль більшу частину міста. Однак утримувати позиції було надзвичайно складно через шквальний мінометний і артилерійський вогонь армії РФ.

У ніч з 23 на 24 серпня 2014 року відбулося наймасштабніше вторгнення ЗС РФ дев’ятьма батальйонно-тактичними групами, які увійшли на територію України в районі населених пунктів Побєда – Берестове та рушили до Іловайська. Російські війська оточили угруповання сил АТО до 28 серпня. Після переговорів, російське військове командування надало гарантії безпечного виходу українських сил з оточеного Іловайська.

Проте росіяни порушили домовленості, розстрілявши із засідок колони українських військових, які почали рух 29 серпня. Внаслідок підступності окупанта українська армія втратила загиблими 366 воїнів, 429 отримали поранення, 158 зникли безвісти, 300 опинилися в полоні. Вторгнення російських військ та Іловайська трагедія змусили українську сторону погодитися на умови перемир’я, що призвело до підписання Мінської тристоронньої угоди 5 вересня.

Українське жіноцтво у війні

Українки традиційно активно долучалися до боротьби за незалежність – брали до рук зброю, забезпечували тил, рятували дітей, оберігали сім’ї. У сучасній війні загинуло багато жінок-військовослужбовиць, чимало з них нагороджені за бойові заслуги. За час проведення АТО/ООС 257 жінок були відзначені державними нагородами, 9 з них – посмертно, а понад 4500 отримали відомчі та інші відзнаки.

З початком війни значно зросла кількість жінок в українській армії, і вони відіграють все більшу роль, демонструючи високий професіоналізм і сміливість на передовій і в тилу. На рівні з чоловіками, жінки служать:

• кулеметницями
• розвідницями
• снайперками
• бойовими медикинями
• водійками
• патрульними
• забезпечують зв’язок і логістику
• чинять опір на окупованих територіях

На початок 2025 року в ЗСУ служить понад 70 000 жінок, що є найвищим показником кількості жінок в арміях світу, включно з арміями НАТО.

Жіночі історії: Внесок у Перемогу та трагедії війни Український інститут національної пам’яті розповсюджує жіночі історії війни через рубрику #FightForUkraine. Ці історії розповідають про жінок, які на передовій захищають Україну, рятують поранених, волонтерять або роблять інший внесок у Перемогу.

• Ярина Чорногуз – поетеса, волонтерка, військовослужбовиця, морський піхотинець, бойовий медик, розвідниця ЗСУ. Вона є лауреаткою Національної премії України імені Тараса Шевченка 2024 року та увійшла до топ-50 лідерок України за версією журналу «Forbes» у 2023 році. Ярина брала участь у звільненні Лиману-Ямполя на Донеччині та була нагороджена медаллю «За врятоване життя» у 2022 році.
• Наталія Бабеуш – маріуполька, яка два місяці у підземеллі «Азовсталі» готувала їжу для близько 40 людей, включно з вісьмома дітьми. Її прозвали «Тьотя Суп». Вона вигадувала рецепти з того, що було під рукою, аби підняти дух людей та хоче написати посібник із виживання.
• Валентина Макаренко – волонтерка і вокалістка. Після загибелі батька на фронті, вона створила благодійний фонд «Патон», пройшла курси тактичної військової медицини та влітку 2023 року приєдналася до 4-ї окремої танкової бригади кулеметницею. Загинула 9 січня 2024 року під час виконання бойового завдання на Харківщині у віці 23 років.
• Марина Гриценко (позивний «Мері») – бойова медикиня, пластунка, головна зберігачка фондів Чернігівського обласного художнього музею. З лютого 2023 року служила стрільцем-санітаром у 3-й окремій штурмовій бригаді, брала участь у боях за Харківщину. Нагороджена орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Загинула на фронті 7 серпня 2025 року від ворожого дрона.
• Вікторія Рощина – журналістка, яка була закатована в російському полоні. Вона присвятила себе журналістиці, розповідаючи про українців на окупованих територіях та про звільнення полонених. Її ім’я виявилося в списках полонених 3 серпня 2023 року, а за офіційною версією російської сторони, вона померла під час етапування.
• Тетяна Кулик – журналістка, головна редакторка Головної редакції мультимедіа Укрінформу. Її останній проєкт називався «Нація непереможних». Загинула в ніч з 25 на 26 лютого, коли в її будинок влучив російський шахед. Тетяна Кулик стала 98 медійницею у списку загиблих у період російсько-української війни.
• Жанна Каменєва – волонтерка з Бучі, яка з 2014 року їздила на Донбас. У 2022 році, під час повномасштабного вторгнення, вона повернулася до Бучі, щоб допомагати людям, підвозячи продукти та ліки. 5 березня, під час спроби евакуації на своєму мікроавтобусі, на якому були написи «Діти» та «Евакуація» і білий прапор, її автомобіль був розстріляний росіянами. Загинула разом із трьома пасажирками. У 2023 році посмертно нагороджена орденом «За мужність» III ступеня.

Всеукраїнська акція пам’яті «Сонях»

На згадку про героїзм українських воїнів, що загинули під Іловайськом на полях соняшників, а також усіх полеглих захисників, Український інститут національної пам’яті запрошує українців долучитися до щорічної акції пам’яті «Сонях»:

• Виготовляйте стилізовані соняхи з тканини та розміщуйте їх на одязі на лівій стороні грудей.
• Закликаємо залучати до створення символічних соняхів дітей та юнацтво, щоб з молодості промотувати шанобливе ставлення до захисників і захисниць України.
• Рекомендовано виготовляти сонях з 15 тканинних пелюсток жовтого кольору висотою 23 мм та шириною 12 мм, із загостреним верхнім краєм. Нижні краї закріплюються на 40-міліметровому колі з чорного фетру. Посередині розміщується менше чорне фетрове коло.
• У День пам’яті захисників України телерадіоорганізації зобов’язані розмістити на екрані відповідне стилізоване зображення соняха.

Матеріали Українського інституту національної пам’яті

Український інститут національної пам’яті пропонує низку матеріалів для вшанування пам'яті захисників і захисниць України:

• Соціальний ролик «Україна – це країна героїв».
• Проєкт «Жінки, які загинули за Україну» – серія з 9 відео, де учасниці Жіночого ветеранського руху розповідають про загиблих посестер.
• Календарі та плакати «Українські жінки ХХ століття», що розповідають про виняткових українок, які вплинули на становлення та розвиток держави.
• Видання «Дівчата зрізають коси» / «Girls cutting their locks» – книга спогадів 25 жінок-військових про бойові операції та воєнний побут.
• «Свідчення про війну. Чернігівська та Городнянська громади» – фрагменти усноісторичних інтерв’ю з мешканцями, які пережили окупацію.
• Рубрики в соціальних мережах: «Героїчні історії російсько-української війни» (#fightforukraine), «Росія вбиває» (#росія_вбиває) та інші.
• Брошура «2014: початок російсько-української війни».
• Фільм-реквієм «Імена на стінах».

Поки триває воєнний стан, ми не можемо збиратися на велелюдних мітингах, але можемо поодинці прийти до місць поховань та віддати шану полеглим, підтримати їхні родини. Пам’ятаймо, що життя кожного і кожної з полеглих – це ціна нашої свободи. Після перемоги ми віднайдемо та плекатимемо й інші традиції пам’яті, називатимемо на їхню честь вулиці, висаджуватимемо меморіальні сквери та створюватимемо нові військові меморіали.

Завантажити повний текст брошури.

« повернутися