Пам'яті Олександра Василенка
Його ніхто не міг утримать вдома,
Коли в столиці знявся буревій:
«Мерщій туди!- ця місія свідома-
Для багатьох…,-у епіцентр подій!»
Він на Майдані боронив свободу
Він виродків,тітушок розганяв,
У боротьбі, як син свого народу,ф
Військовий вишкіл гідно здобував.
А потім добровольцем на підмогу
До побратимів на Донбас, на Схід,
Щоби прискорить нашу перемогу,
Пішов у доленосний свій похід.
Щоб відсіч дать належну «лугандонам»
Сашко не раз під кулями стояв,
Їм здачу щедро з перцем роздавав,
Допоки не скінчилися патрони…
Оточення з боків під Краснодоном,
Смерч залпів звідусіль по наших б’є ,
А старший брат-москаль із-за кордону
«Гостинці» у снарядах роздає…
Так цілий місяць пекла метастази,
Під градом мінометного дощу
Він ніс свій Хрест, виконував накази,
А в тишині..,- домашнього борщу
Хотілось!..-мрія вернеться до дому,
В обійми рідних, В Медвин, у село,
Залишить біль свій і буремну втому,
І знову буде так, як все було.
Та не судилось..,скошений в двобої,
Він довго ще боровся за життя
Там, де уже не має вороття,
Бо так живуть лиш істині герої!
автор земляк: Василь Василенко
11:53 25.05.2020
